Блог

happy-employees

Як підвищити власний індекс щастя

Ви помітили, як часто у соцмережах, ЗМІ, наукових дослідженнях та й просто у розмові з друзями почала з’являтися тема щастя?

Гуру менеджменту пишуть книги про те, як підвищити рівень задоволеності співробітників, інтелектуали визначають тему щастя головною на останньому форумі YES. Друзі зізнаються, що ухвалили рішення бути щасливими і свідомо підмічають кожного дня причини для радості (і таким чином перебудовують нейронні зв’язки мозку). Хтось надягає на руку спеціальний браслет, який потрібно носити 21 день і сформувати звичку не скаржитися й не критиканствувати. Ще хтось замовляє для співробітників портфелі з напівжартівливим написом «Припиніть стогнати, якщо це не секс». А автор цих рядків записується на дистанційні курси на платформі Coursera з науки задоволеності життям.

Сковорода розумівся на хюґе 

Щастя як поняття століттями хвилювало переважно окремих інтелектуалів. Що не дивно: людство у першу чергу переймалося темами їжі, безпеки та продовження роду (так, так: їж, молись, кохай). Лише у XVIII столітті за нього по-справжньому взялися європейські філософи (зокрема і наш Григорій Савич Сковорода з його найважливішою наукою про щастя).

Нині індекс щастя намагаються «заміряти» і країни, і великі компанії. Найкращі показники у світовому індексі щастя – у скандинавів. Базується він і на «економічному диві» у цих країнах в останні десятиліття і на таких милих та простих речах, як датське хюгге, що означає здатність цінувати звичайні радості життя. (І тут послідовникам Григорія Савича точно було б що розповісти датчанам).

Втім, щастя аж ніяк не впало на скандинавів автоматично. Під час візиту до Києва восени 2019 року фінн Саулі Нііністьо, президент найщасливішої країни в світі на запитання «як вони дійшли до такого життя» відповів, що його країна стартувала з бідності та громадянської війни. І перше місце у рейтингу – наслідок впертої, копіткої праці з утвердження верховенства освіти, права, громадянських свобод. А найголовніше – у цій країні люди не чекають «манни небесної» від держави, а мусять самі брати відповідальність за своє життя, благополуччя, розвиток.

… а на першому уроці буде поза лотоса!

індекс задоволеності персоналуЗвісно, якщо від індексу щастя громадян (і задоволеності співробітників компаній) залежить розвиток та благополуччя спільнот, то цій премудрості уже почали навчати в школах. Наприклад, у німецькому місті Гейдельбергі започаткували уроки щастя. Оригінальні вправи і методики розробив відомий педагог Ернст Фріц-Шуберт. У основі предмету:

  • пояснення індексу щастя;
  • мотивація і розвиток здібностей;
  • відчуття спільноти;
  • впевненість в собі й активна життєва позиція.

Одна з вправ, яку виконують школярі, має назву «Підвісний міст». Учень має пройти по легкій хиткій дошці, яку з двох боків тримають однокласники. Звісно, йому страшно, бо ж раптом не втримають? Але учитель пояснює: ставте мету, довіряйте команді й робіть крок назустріч випробуванням! Предмет «Щастя» з 2018 року внесено і в розклад майже тисячі державних шкіл у індійському місті Делі. Його ініціатори сподіваються, що нова програма допоможе школярам стати не тільки «найкращими фахівцями», а й, що значно важливіше, «кращими людьми».

Уроки щастя проходять щоранку. На них практикують йогу, медитації, сторітеллінг (повчальні історії з рольовими сценками, які розігрують діти) тощо. Програма допомагає розуміти й опановувати власні емоції, взаємодіяти в команді. Одне з завдань: навчити дітей, що помилятися – нормально, головне, не засмучуватися і не опускати руки.

Настрій і гаманець

в чому вимірюється щастяЩастя, як швидко зрозуміли дослідники, залежить не тільки від грошей. А от кількість грошей (прибутку) напряму залежить від того, чи почуваються задоволеними співробітники компанії.

Про те, що щасливі співробітники приносять бізнесу більше грошей, свідчить дослідження відомого економіста, американки Ноель Нельсон. Вона підрахувала, що акції кращих роботодавців зі списку Forbes зростають на 14 відсотків у рік, хоча середній ріст на фондовому ринку – 6 відсотків.

(https://www.forbes.com/sites/stevecooper/2012/07/30/make-more-money-by-making-your-employees-happy) .

Чимало розумних голів з кращих корпорацій нині міркують: в чому вимірюється щастя? Визначити індекс задоволеності персоналу можна багатьма способами. «Заміряти» лояльність, можна, наприклад, за допомогою eNPS (employee Net Promoter Score). Співробітнику пропонують максимально щиро відповісти на декілька запитань. Чи порекомендував би він компанію друзям? Яку оцінку поставив би компанії за десятибальною шкалою? Що він пропонує покращити? Які кроки з боку роботодавця могли б покращити його оцінку? Аналіз відповідей, зокрема, дає можливість віднайти проактивних співробітників і дати їм можливість рухатися вперед.

Для визначення індексу задоволеності співробітників у європейських корпораціях використовують також додатки Hаppy, Track your happiness та інші. Деякі девайси (наприклад, Beyond Verbal) можуть навіть визначити настрій за інтонацією розмови. Айтішники жартують, що за показами таких пристроїв варто було б коригувати рівень заробітної плати працівників сфери обслуговування. Чим кращий настрій відвідувача на виході – тим вищою має бути зарплата співробітника (і навпаки). 

Як не допустити «дефолту» щастя

Втім, індекс задоволеності після всесвітнього «домашнього арешту» під час карантину переживає неабияку кризу. Люди зізнаються, що брак соціальних контактів виявився одним з найбільших випробувань під час карантину. І саме він загрожує «обрушити» (чи похитнути) наш внутрішній індекс щастя.

І ось тут ейчари можуть стати в пригоді. Як свідчить досвід найщасливіших європейських країн та кращих роботодавців, один з чинників, який впливає на індекс щастя – спільна діяльність у якійсь хорошій справі (волонтерство, громадська робота тощо). Завдяки спільній роботі люди почуваються щасливішими, і, відповідно, зростають їхні ключові показники ефективності (KPI).

Придумати прості й ефективні способи для нормалізації «індексу щастя» у компанії не надто складно. Можна запросити колег влаштувати спільний флешмоб, організувати клуб «страшних історій». Під час засідань клубу люди, жартуючи, змогли б розповісти, як вчили тригонометрію з донькою у дистанційній школі, як виходили на «партизанську прогулянку» до парку, експериментували на кухні тощо

Головне – говорити, слухати, спілкуватися, жартувати. І все обов’язково налагодиться!

Автор: Світлана Галата