Блог

emotional-intelligence-4682765_640

Як емоційний інтелект допоможе подолати шаблезубого тигра і перемогти конкурентів або емоції: не тільки “для дівчаток”

Зміст

Не зважати на емоції більшість з нас навчилися ще в школі. Ми бачили, як мужні герої з книжок і фільмів потрапляють в круті пригоди і виходять з них, лише трішечки примруживши око. Чули, що батьки хочуть бачити нас задоволеними й оптимістичними. І, врешті-решт, вірили: погані емоції – ознака поганих дітей. Коли щось стається (а все наше життя щось та стається), краще тримати язик за зубами й бадьоро відповідати: “все ок!”.

 

Втім, табу розповсюджувалося не лише на “погані” емоції, а й на будь-які. Інтелект та емоції протиставляли одне одному, вважалося, що останні заважають приймати “раціональні”, “розумні” рішення. І взагалі, емоції – “це для дівчаток”.

 

Ще півстоліття тому неможливо було уявити, що слова “інтелект” та “емоція” опиняться поруч (так само складно було, мабуть, людині з середньовіччя повірити, що земля не пласка, а кругла). І лише в другій половині 20-го століття соціальні психологи почали міркувати про визначення та розвиток емоційного інтелекту. Науковці припустили, що в процесі еволюції саме емоції допомогли людині пристосуватися до різних обставин і саме емоціям людство завдячує своїм виживанням як виду.

 

Американський психолог, автор книги “Емоційний інтелект” Деніел Гоулман, наприклад, переконаний, що емоції є засобом подолання життєвих негараздів. Він нагадує, що слово “емоція” походить від латинського “movere” – “рухати”. Префікс е- уточнює значення до «рухати назовні» (тобто діяти).

 

Тому, на думку Гоулмана, всі емоції є миттєвим планом дій. Цей механізм заклала в нас еволюція, щоби ми змогли впоратись із життєвими труднощами (немає значення – чи мова йде про шаблезубого тигра, чи про конкурентів в бізнесі).

Що ж таке емоційний інтелект

Вміння розуміти і використовувати емоції у щоденному житті називають “емоційним інтелектом” (EQ).

Людина з високим рівнем EQ:

  • усвідомлює свої емоції і не боїться використовувати їх для ухвалення рішень;
  • контролює імпульси та почуття (наприклад, гнів, якщо колега не підтримує вашу ідею);
  • володіє навичками міжособистісного спілкування (зокрема, розуміє, що, якщо співрозмовник посміхається, то це не означає, що він глузує, – швидше за все, йому просто цікаво з вами спілкуватися);
  • здатна до емпатії (ні, ви не мусите бути “нянькою” для підлеглого, але можете спробувати зрозуміти його почуття і використати це розуміння для ефективної взаємодії).

Іншими словами, EQ допомагає дати раду своїм і чужим емоціям, зрозуміти, оцінити і виразити їх. І, відповідно, діяти. Чим же відрізняється життя людини, яка володіє «зброєю», а точніше – силою емоційного інтелекту?

 

На думку австралійських науковців Емі Чан та Пітера Капуті, люди з вищим EQ більше задоволені життям. А індійські дослідники Сатья Кумар і Відья Ієр виявили, що викладачі університетів, які мають високий рівень емоційного інтелекту, більше задоволені своєю роботою.

 

Ви можете заперечити: мовляв, професори університетів не показник, і що емоційний інтелект у бізнесі – це щось зовсім інше. Але пригадайте свої студентські роки: на лекцію о 8.30 майже ніхто зі студентів не приходить вчасно, а ті, що прийшли, ще не проснулися і не готові працювати. Але керівник компанії, який розпочинає робочий день о 9.00, і в якого третина працівників “застрягли в заторах”, так само не виспався і в ці хвилини не надто любить людство.

 

Вся надія на EQ (не даремно так багато тренінгів та методичок розповідають саме про емоційний інтелект на роботі: чим більше він розвинений, тим простіше працівнику зрозуміти, оцінити і приборкати свої емоції. Окрім того, від емоційного інтелекту в бізнесі залежить злагоджена робота команди. Командні гравці – це завжди з люди з високим рівнем EQ.

Про “кольки” та “офісні джунглі”

 

Якщо ви вкотре перечитуєте книжку на кшталт “Як вижити в офісних джунглях”, значить, настав час напрацьовувати навички емоційного інтелекту та вчитися комунікувати з оточуючими.

 

Хороша новина полягає в тому, що EQ можна розвивати протягом життя. Але все ж – починати формування емоційних звичок краще в дитинстві. Про те, як розвинути EQ, у книжці «Емоційний інтелект дитини» пише американський психолог Джон Готтман.

 

Психолог переконаний, що розуміння і підтримка, яку діти отримують у складні моменти життя, є основою розвитку емоційного інтелекту. Якщо батьки співчувають, заспокоюють і скеровують, то діти врешті навчаються контролювати імпульси, мотивувати себе, розуміти «соціальні сигнали» інших і справлятися з перемогами і поразками.

 

Щоправда, Джон Готтман попереджає: такий підхід вимагає залученості й терпіння. Саме батьки, наголошує автор, будуть поряд у складних ситуаціях – і коли немовля турбують кольки, і коли в підлітка зірвалося побачення. «Тож надягайте футболку тренера і допомагайте своїй дитині виграти гру!» – закликає психолог.

Методів розвитку емоційного інтелекту багато. Але для початку батькам варто перестати “відмахуватися” від дитячих страхів і поганого настрою. Не можна знецінювати дитячі почуття, інакше ваші малюки втратять упевненість у собі.

Як організувати «курси підвищення EQ»

Що ж робити лідеру компанії, вихованому, образно кажучи, на книжках про незворушних героїв? Якщо бізнес такого керівника розташований на березі спокійної річки (по якій, як відомо, рано чи пізно пропливе труп ворога), то імідж незворушного героя нікому не зашкодить. Але у великій корпорації з сотнями чи тисячами щоденних контактів невміння (чи небажання) помічати свої і чужі емоції – надто дороге задоволення.

Керівникові великої компанії варто розуміти, що спеціалісти з високим рівнем емоційного інтелекту:

  • швидше ухвалюють рішення;
  • сміливіше діють у критичних ситуаціях;
  • вправно використовують емоційний інтелект в переговорах;
  • краще керують підлеглими, що збільшує прибутки бізнесу.

Тому для ефективної роботи компанії краще приймати на роботу саме таких фахівців. Або – організовувати “курси підвищення емоційного інтелекту”, працювати з коучами, створювати сприятливу корпоративну атмосферу.

В усьому світі розвиток емоційного інтелекту давно став окремим бізнесом: найкрутіші спікери готові навчати вас і теорії емоційного інтелекту, і практики компетентностей.

Втім, повправлятися в діагностиці емоційного інтелекту та його підвищенні можна й самостійно. “Прокачати” свій EQ допоможуть книжки “Емоційна спритність. Як почати радіти змінам і отримувати задоволення від роботи та життя” (Сьюзен Девід), “Наука спілкування. Як читати емоції, розуміти наміри та знаходити спільну мову з людьми” (Ванеса Едвардс) та багато інших.

А власну емоційну еволюцію можна почати з нескладних вправ. Наприклад, цілеспрямовано звертати увагу на свої емоції. Відчуваєте здивування, – скажіть подумки: “Я дивуюся”, гніваєтеся, – усвідомте цей гнів.

Так само і з емоціями інших: бачите, що хтось хвилюється, подумки промовте: “Ця людина хвилюється”.

На перший погляд, звучить безглуздо. Але такі вправи тренують звичку помічати емоції. Якщо ви не впевнені, що правильно розумієте емоції інших, запитайте їх. Люди люблять говорити про себе і з радістю пояснять, що відчувають.

І, що найважливіше: скасуйте власне табу на емоції. Емоції потрібно регулювати. а не “придушувати”.

Рольові ігри при прийомі на роботу

Емоційний інтелект та рольові ігри

Роботодавці абсолютно правильно шукають фахівців, які не лише володіють професійними кваліфікаціями, а й можуть легко влитися у команду. І саме тут стануть в пригоді рекрутери, які можуть “діагностувати” так звані “м’які навички” кандидата. Досвідчені рекрутери поставлять правильні запитання щодо адаптивності, здатності домовлятися, уміння налагоджувати міжособистісні контакти тощо. Рівень цих навичок напряму пов’язаний з рівнем емоційного інтелекту.

Передбачити поведінку людини в стані стресу чимало рекрутерів пропонують за допомогою «Аналізу особистого профілю Thomas». А оскільки стресостійкість неможлива без навичок емоційного інтелекту, то “тест Томаса” одночасно буде й показником EQ.

Деякі рекрутери (наприклад, директор з внутрішнього відбору персоналу групи Addison Клаудія Джонсон) для діагностики емоційного інтелекту використовують навіть рольові ігри (ні-ні, це не те. про що ви подумали) та моделювання віртуальної реальності.

У рольовій грі Клаудія Джонсон ставить кандидата в ситуацію, де він має реагувати на “подразники” на робочому місці. Наприклад, на критику з боку керівника, чи конфліктну ситуацію з колегою.

Чимало компаній також використовують віртуальну реальність, щоб зрозуміти, чи справиться новий працівник з робочими завданнями. VR дозволяє, наприклад. “змоделювати” аварійну ситуацію на виробництві, складну хірургічну операцію, місце злочину тощо. Ці ситуації вимагають не лише професійних компетентностей, а й швидкості реакції та вміння взаємодіяти в команді.

І все ж, на думку багатьох досвідчених керівників, набагато правильніше не “відфутболювати” не надто комунікабельних профі, а створювати у організації атмосферу, де кожен зможе розвинути і професійні навички, і емоційний інтелект.

70 відсотків індійських та китайських організацій (та більше 30 відсотків компаній у Німеччині та Норвегії) саме так і роблять. Вони мають стратегію розвитку емоційного інтелекту на робочому місці, а також стратегію розвитку корпоративної культури та солідарності. Досвід цих компаній свідчить: у часи «еволюційного відбору» економічної кризи виживають – дружніші.