Блог

Blog ua

«Перевірені бійці» або На ринку праці «справа дійшла до тріаріїв»

Третю (найнадійнішу!) лінію в бойовому порядку римського легіону як відомо, складали тріарії – найкращі воїни, що відслужили  у армії  понад п’ятнадцять  років.  Саме звідти  походить вислів «справа дійшла до тріаріїв», який означає, що ситуація серйозна і в бій вступають найдосвідченіші.

Що ж, римляни не дарма цінували досвід, майстерність і довгі бойові списи. Адже у  «перевірених бійців» (навіть, якщо до війська вони жодного відношення не мають)  завжди чимало переваг. Здається, саме час усвідомити це й нашому суспільству.

Статистика у «засідці»

Серед категорій персоналу, з яким доводиться стикатись рекрутерам  агентства AboutHR  – генеральні директори, функціональні директори (з фінансів, маркетингу,  логістики), керівники представництв, проектні менеджери, ейчари тощо.

Конкуренція на ТОП позиції дуже висока (кількість кандидатів значно переважає кількість вакансій). Для цих фахівців втрата роботи в 40+ може стати вироком…

Легко знаходять роботу лише спеціалісти з ІТ.  Частка фахівців віком  40+ у цій молодій індустрії поки що не значна, середній вік до тридцяти. 

Дуже непросто знайти роботу і фахівцям «не керівних» вакансій старшого віку. Адміністраторами, секретарями, асистентами у нас в Україні, зазвичай,  працюють молоді люди, які лише розпочинають кар’єру і вважають цю роботу перехідним етапом. А після сорока ти або керівник, або вже не потрібен.

Але є й інший досвід! До відкриття агентства я працювала у французькій юридичній фірмі і  спостерігала, як на посадах секретарів, асистентів, помічників партнерів, працівників на рецепції успішно трудяться люди 40+.  Якось ми навіть святкували сорокаріччя роботи в фірмі співробітниці, котра весь час працювала на звичайній (лінійній, адміністративній), не керівній посаді.

За статистикою Держстату, фахівців, старших за сорок років, на ринку праці понад п’ятдесят відсотків. У найближчому майбутньому не вистачатиме не лише «молодих, енергійних, з очима, що горять”, а й будь-яких працівників.  Тому  власникам компаній  варто уже сьогодні подумати про відбір і навчання людей, яким за сорок і за п’ятдесят. Інакше вони ризикують “прокинутися” у зовсім  іншій реальності.

Бачу ціль, не бачу перешкод!

За моїми спостереженнями, фахівців 40+ не хочуть брати на роботу з  кількох причин. Найперша: старші люди не завжди прагнуть навчатися і змінюватися. А це необхідно! Потрібно опановувати нові технології та софт скіли, вміти вирішувати проблемні ситуації, співпрацювати, налагоджувати контакти з колегами різного віку, статі, національності.

Прикладів того, що люди не хочуть навчатися чимало. Нещодавно, наприклад, ми підшукували в агентство молодшого рекрутера.  Один з кандидатів, що має двадцятирічний стаж у сфері страхування, сказав під час інтерв’ю: «Я б хотів поміняти професію, бо складно знайти роботу».  На запитання, чи розуміє обов’язки наймаря, відповів, що хотів би, щоб його навчили. Але працювати і навчатися у віртуальному офісі не погодився,  мовляв, це складно, краще «вживу».  Повний робочий день трудитися не прагнув, навіть здивувався: «Ой, я думав, що зможу працювати будь-коли протягом доби, а вдень займатися своїми справами…».

Втім, є чимало й хороших прикладів. Наприклад, один з наших рекрутерів прийшов з неурядової громадської організації.  Відпрацював там майже двадцять років, займав керівні посади. В якийсь момент останній проект закінчився, а нових не було. Завдяки бажанню, досвіду в комунікаціях та хорошій англійській він швидко опанував професію наймаря і за кілька місяців вийшов на рівень ефективності старшого рекрутера. Тобто  все залежить від людини. Якщо є бажання та наполегливість (бачу ціль, не бачу перешкод!),  все складеться.

Буває, що старшим і більш досвідченим фахівцям відмовляють у прийомі на роботу, бо їм потрібно більше платити. Втім, чимало керівників уже переконалися, що найняти «дешевого»  працівника, довго його навчати, а потім спостерігати, як він переходить до конкурентів, невигідно. Ці керівники беруть на роботу людей з досвідом  (і старших також!), які готові навчатися.

На щастя, ми працюємо з сучасними, розумними керівниками, тому серед  клієнтів агентства випадки відмов через стать чи вік (надто молодий чи надто поважний) трапляються рідко. Але все ж інколи чую  (усно, у вакансіях цього вже не пишуть):  людей після сорока не розглядаємо, бо в нас молодий колектив і людина старшого віку «не впишеться».  Смішно, що це кажуть керівники, яким 40+.

Останній такий випадок (абсолютно феноменальний) стався декілька днів тому. Потенційний замовник надіслав так званий профіль ідеального кандидата на вакансію ІТ спеціаліста. Там було:  “не молодший 25 років; з сільської місцевості; з гарної сім’ї; не розлучений; без вад мовлення (не гаркавий)”. А ще –  “з підозрою ставимось, якщо кандидату більше  30 і він неодружений”, “небажано, щоб це була дівчина” тощо. В одному (!) списку було зібрано з десяток дискримінаційних вимог.  Виявляється таке теж існує.

Дивитися на проблеми з посмішкою

Не буду переконувати власників компаній, що ейджизм (як і будь-яка інша дискримінація) – це погано і карається  законом. Поговоримо, чому наймати працівників середнього віку (за класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я це 45-60 років, а до 44 триває безтурботна молодість) вигідно.

Працівники віку 40-60 років можуть мати чимало переваг. Більшість з них активні, не пасують перед труднощами, готові та вміють працювати,  не схильні часто змінювати місце роботи. Їхні діти, як правило, вже підросли, і роботодавець може не хвилюватися, що цінна  фахівчиня піде в декрет. А ще працівникам не треба «розриватися» між роботою і дистанційним навчанням дітей, думати, чим зайняти малечу,  коли садочок «на карантині».

Окрім того, такі фахівці більш зважено реагують на  кризові ситуації. На проблеми,  які молодим колегам можуть здатися «кінцем світу», старші колеги часто дивляться з посмішкою.  Досвід антикризового менеджменту вони здобували шляхом проб і помилок, а їхні розповіді про перемоги та  «факапи» часом крутіші за пригодницький серіал.

Вчися разом з королевою!

Звісно, людям 40+ все ж потрібно докласти чимало зусиль, щоб  відповідати вимогам ринку праці, що змінюється. 

Наприклад, цей вік – чудовий час, щоб почати вчити англійську. Зробити це можна, наприклад,  «на уроках» з  королевою  Великобританії. Ні, це не жарт, саме так навчають іноземної мови в одній з громад України. Викладачка підписала всю групу на акаунт королеви Єлизавети  і «на уроках» слухачі обговорюють новини королівської родини, мандри, вбрання, погоду та багато іншого.

Без англійської сьогодні не обійтися. Але цю необхідність можна перетворити на задоволення – записатися в групу  і два-три рази на тиждень сміятися, спілкуватися та навчатися з такими ж, як і ви, «учнями». 

Вчитися і вдосконалювати свої знання ніколи не пізно. У нашому агентстві, наприклад,  більшає замовників, які не говорять українською. Тому ми всі покращуємо англійську: розширюємо лексику, “прислухаємося” до британської вимови. А четверо працівників займаються з вчителями з Великобританії по скайпу.

Також раджу людям, які шукають роботу, звернути увагу на резюме:  скласти його якнайкраще (і без помилок!). Варто написати про те, що найкраще вдається, згадати вдалі проекти. Хорошою ідеєю є створити резюме в спеціальному «редакторі», в кольорах. А  на найвиднішому місці  вказати  курси, які кандидат пройшов і які відповідають вакансії. Все має бути чітко, коротко, гарно і просто!

Стара слава нову любить

До речі, якщо сьогодні ви гордий власник великого чи маленького бізнесу, ейчар чи просто супер-профі,  не розслабляйтеся! Бо ж не дарма кажуть, що  «стара слава нову любить». «Знімати генеральські погони» і починати кар’єру з нуля доводилося найкращим профі. Все залежить від того, що “говорить”  ринок.

Маю приклад кардинальної зміни роду діяльності моїм знайомим, який успішно закінчив медичний інститут і сім років працював фізіотерапевтом у приватному кабінеті (лікарем працювати не пішов через низькі зарплаті). У тридцять років він ухвалив рішення перекваліфікуватися на ІТ-спеціаліста.  В “довгу шухляду” рішення не відкладав і через сім місяців (стільки часу пішло на вибір напряму навчання, проходження курсів та співбесіди) уже працював інтерном у першому проекті.  Як на мене, це чудова інвестиція часу та грошей у власний розвиток. За 2-3 роки цей фахівець забуде, що колись турбувався, чи на всі потреби родини вистачить заробітної плати.

Тому – не припиняйте навчатися. Використовуйте YouTube, Prometheus, Coursera, гурток у ЖЕКу і все, до чого зможете дотягнутися. Навчатися – не соромно. Нові навички та компетенції і стануть вашим «списом тріарія», із яким ви обов’язково здобуде нові професійні перемоги.